Заперечення на апеляційну скаргу
НазадДо Апеляційного суду Полтавської області
Особа, яка притягується до
адміністративної відповідальності
(порушник): ОСОБА_1,
місце проживання:
Захисник
Порушника: Адвокат,
місце проживання:
Потерпілий: ОСОБА_3,
місце проживання:
ПИСЬМОВЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ
на апеляційну скаргу ОСОБА_3, поданої на Постанову Лубенського міськрайонного суду по справі про адміністративне правопорушення
4 квітня 2015 року Лубенський міськрайонний суд виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення за № X-XXXX/XX року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, якою провадження закрив на підставі ч.1 ст. 247 КпАП України, з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дана постанова суду набула чинності 14 квітня 2015 року, оскільки жодна із осіб, що приймає участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення не звернулася з апеляційною скаргою на вказану постанову в десятиденний строк, з моменту її ухвалення.
29 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на Постанову Лубенського міськрайонного суду від 4 квітня 2015 року по справі про адміністративне правопорушення за № X-XXXX/XX, з вимогою про її скасування та винесення нової постанови, якою визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України. Одночасно ОСОБА_3 в поданій ним апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Постанови міськрайонного суду.
Однак, подана ОСОБА_3 апеляційна скарга, на мою думку та особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування Постанови міськрайонного суду по справі про адміністративне правопорушення за № X-XXXX/XX є безпідставними та необґрунтованими, в той час як постанова суду першої інстанції винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, при цьому судом вірно було застосовано норми процесуального і матеріального права, в повному обсязі з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму судовому рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При таких обставинах, Апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а Постанову Лубенського міськрайонного суду по справі про адміністративне правопорушення за № X-XXXX/XX- залишити без змін, з наступних підстав.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, 23 березня 2015 року о 13 год. 10 хв. в м. Лубни по вул. Xxxxxxxx, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Субару Імпреза», д.н.з. ВН XX XX ВА, не був уважним, не обрав безпечної швидкості руху, здійснюючи обгін на перехресті допустив зіткнення з автомобілем «Деу», д.н.з. АІ XXXX ВА, під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. п. 12.1., 14.6 а) ПДР України.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду в суді справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, останній пояснив, що він рухався на автомобілі «Субару Імпреза», д.н.з. ВН XX XX ВА, по вул. Xxxxxxxx, в м. Лубни, в напрямку вул. Xxxxxxxxx, перед ним рухався автомобіль «Деу», з вимкненим лівим покажчиком повороту. В зв’язку з цим, ОСОБА_1 почав здійснювати маневр обгону транспортного засобу «Деу», попередньо переконавшись, що цей транспортний засіб не має наміру здійснювати поворот чи розворот, оскільки в останнього був виключений покажчик лівого повороту, а на початку здійснення ОСОБА_1 маневру обгону, характер руху транспортного засобу «Деу» та дії його водія не свідчили про жодні можливі наміри здійснити поворот чи розворот з виїздом на смугу, призначеної для руху зустрічних транспортних засобів.
Таким чином, на мою дую думку як захисника порушника, в діях останнього дійсно відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КпАП України, оскільки останній не допустив порушення правил дорожнього руху, зокрема п. п. п. п. 12.1., 14.6 а) ПДР України, а тому постанову суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення — є абсолютно законною та обґрунтованою, натомість саме в результаті дій ОСОБА_3 як водія транспортного засобу «Деу» виникла дорожньо-транспортна пригода, що полягає в наступному.
У відповідності до п. 1.10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2011 року за № XXXX, (далі – Правила дорожнього руху), перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Таким чином, як випливає зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, складеної інспекторами ДАІ, поворот до станції технічного обслуговування не являється перехрестям, оскільки не є місцем перехрещення чи прилягання доріг на одному рівні так як є місцем прилягання до дороги виїзду з прилеглої території, а саме виїзду з території станції технічного обслуговування, більш того не позначеного навіть дорожнім знаком – перехрестя.
Як випливає з положення п.п. «а» п. 14.6 Правил дорожнього руху, обгін заборонено на перехресті.
При таких обставинах, ОСОБА_1 не допустив порушення п.п. «а» п. 14.6 Правил Дорожнього руху, оскільки не здійснював маневру обгону саме на перехресті, яке визначено п. 1.10 Правил дорожнього руху, оскільки прилягання до дороги виїзду з прилеглої території Станції технічного обслуговування не являється перехрестям.
Крім того, відповідно до п. 14.2. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.
Як випливає з пояснень наданих ОСОБА_1 як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення так і під час розгляду справи в суді, останній почав здійснювати маневр обгону транспортного засобу «Деу», попередньо переконавшись, що цей транспортний засіб не має наміру здійснювати поворот чи розворот, оскільки в останнього був відсутній включений покажчик лівого повороту.
В той час, як зазначено в поясненнях, наданих ОСОБА_3 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, останній рухаючись транспортним засобом «Деу», за 100 метрів до маневру повороту ліворуч, увімкнув покажчик лівого повороту, та перед поворотом ліворуч подивився у дзеркало заднього виду, однак жодного автомобіля, який би здійснював обгін, ОСОБА_3 не виявив.
Як випливає з протоколу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Деу», д.н.з. АІ XX XX ВА, при здійсненні маневру лівого повороту не впевнився що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Субару».
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення Вознюка В. В. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, Лубенським міськрайонним судом, під головуванням судді ОСОБА_6, правопорушник, ОСОБА_3, в судовому засіданні вину визнав, просив суворо не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом, в зв’язку з чим Постановою міськрайонного суду по справі № X-XXXX/XXXX року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КпАП України, та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу. Дана постанова набрала законної сили.
При таких обставинах, ОСОБА_3 визнавши свою вину в скоєнні адміністративного правопорушенні повністю, підтвердив те, що він дійсно порушив правила дорожнього руху, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема п. 10.1, при здійсненні маневру повороту ліворуч був неуважним, та не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху. Як наслідок його пояснення щодо включення лівого покажчика повороту за 100 метрів до самого повороту ліворуч та відсутності будь-яких автомобілів, що здійснювали б його обгін спростовуються показами в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, під час розгляду якої він повністю визнав свою вину, у такий спосіб спростувавши його неправдиві та недостовірні покази, які він надав у своїх поясненнях з метою уникнення відповідальності за скоєне правопорушення. Тому, звісно на стадії розгляду даної апеляційної скарги його покази в цій частині є неправдивими та недостовірними.
Тому, ОСОБА_1, переконавшись в тому, що водій транспортного засобу «Деу», ОСОБА_3, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, виходячи з положення п. 14.2 Правил Дорожнього руху, мав повне право здійснювати маневр обгону даного автомобіля на ділянці дороги, яка не є перехрестям в розумінні положення п. 1.10 Правил дорожнього руху.
В той час, як передбачено п. 14.3. Правил дорожнього руху, водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.
Таким чином, саме внаслідок дій водія Вознюка В. В., який перешкодив обгону транспортному засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1, шляхом здійснення маневру лівого повороту в той час коли водій ОСОБА_1 вже почав здійснювати маневр обгону, перебуваючи на смузі, призначеної для руху зустрічного транспортного засобу, було скоєно дорожньо-транспортну пригоду.
При таких обставинах, жодних заборон, встановлених правилами дорожнього руху для водія, ОСОБА_7, в заданій дорожній обстановці та на даній ділянці дороги, для здійснення маневру обгону автомобіля, не існувало, а тому останній у відповідності до встановлених правил дорожнього руху здійснював маневр обгону.
Також, інспекторами ДАІ було безпідставно та необґрунтовано вказано в протоколі про адміністративне правопорушення те, що ОСОБА_1 допустив порушення п. 12.1 правил дорожнього руху, що спричинило виникнення дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ОСОБА_1
У відповідності до п. 12.1. Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Посилання інспекторів ДАІ на положення вказаного вище пункту Правил дорожнього руху є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази обраної швидкості руху транспортного засобу «Субару», під керуванням водія ОСОБА_1, більш того наявності доказів щодо її перевищення даним водієм, або ж необхідної швидкості руху, яку повинен був обрати водій, для уникнення зіткнення з автомобілем «Деу».
При таких обставинах, ОСОБА_1 своїми діями не допустив порушення п.п. «а» п. 14.6, 12.1 Правил Дорожнього руху та такі дії не знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди, та скоєнням адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КпАП України, про що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б встановили наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та винність останнього в його вчиненні.
Тому, Постанова Лубенського міськрайонного суду від 4 квітня 2015 року по справі № X-XXXX/XXXX року є законною та обґрунтованою, під час винесення якої суд надав вірну оцінку доказам по справі, ґрунтуючись на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийнявши рішення про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України, в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1, в той час як доводи та підстави для скасування вказаної вище постанови суду першої інстанції, що були викладені в поданій ОСОБА_3 апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, які не дають жодних підстав для касування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Крім того, звертаємо увагу суд на те, що клопотання ОСОБА_3, зазначене в поданій ним апеляційній скарзі, щодо поновлення йому строків на апеляційне оскарження постанови Лубенського міськрайонного суду від 4 квітня 2015 року по справі № X-XXXX/XX року – є безпідставним та необґрунтованим, що полягає в наступному.
Протоколи про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 складалися одночасно одними і тими ж інспекторами ДАІ, на один і той же день на один і той же час, розгляд яких відбувався в одному і тому ж суді, про що звісно ОСОБА_3 було відомо.
Більш того, ОСОБА_3, 10 квітня 2015 року подав до Лубенського міськрайонного суду заяву про розгляд його справи раніше. Перебуваючи в канцелярії суду, ОСОБА_3 мав повне право та можливість отримати інформацію з приводу розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, однак такої інформації останній на той час не мав бажання отримувати і не цікавився розглядом справи.
Крім того, в період час починаючи з моменту складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього та ОСОБА_8, останній не виявив жодного бажання отримати відповідну інформацію про час та місце розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, або ж отримати відомості про результати розгляду такої справи, та отримати в канцелярії суду копію відповідної постанови.
При таких обставинах, ОСОБА_3 було відомо про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, мав можливість безперешкодно отримати будь-яку інформацію з приводу результатів розгляду вказаного протоколу, перебуваючи в приміщенні канцелярії Лубенського міськрайонного суду, однак не вчинив жодних дій щодо отримання відомостей по даній справі, не цікавився розглядом даного протоколу більш ніж 4 місяці, а тому, на мою думку як захисника та на думку ОСОБА_1, жодних підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження Постанови Лубенського міськрайонного суду від 4 квітня 2015 року – не існує, а отже в задоволенні даного клопотання необхідно відмовити, за відсутності поважних причин пропуску строків на апеляційне оскарження, більш ніж протягом 3 –х місяців з моменту винесення оскаржуваної постанови.
Тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 294 КпАП України
П Р О Ш У:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на Постанову Лубенського міськрайонного суду від 4 квітня 2015 року по справі про адміністративне правопорушення № X-4536 – залишити без задоволення.
2. Постанову Лубенського міськрайонного суду від 4 квітня 2015 року по справі про адміністративне правопорушення № X-4536 – залишити без змін.
ДОДАТКИ:
(підпис)
Захисти свій бізнес
Вирішуй своє правове питання